Свято останнього дзвоника – завжди хвилююче і сумне. Особливо хвилюються випускники, бо попереду ЗНО.
Хвилюються вчителі - це частинка нашої
душі, любові, частина нашої праці. Та найбільше хвилюються батьки. Їх діти стали дорослими. В очах
видно надію і сподівання на те , що діти у дорослому житті будуть щасливими.
Швидко промайнуло шкільне життя. Ви, мої випускники, закінчили нелегку та наполегливу працю в шкільній країні знань.
Але пам’ятайте, що навчання не завершене. Я сподіваюсь, що ви продовжите його в
тих закладах, які обрали для себе. А взагалі людина вчиться все життя.
Вчиться жити, працювати, любити. Мені б
хотілося, щоб ви вчилися не на своїх, а на чужих помилках.
Дорогі мої випускники!
Запам’ятайте себе такими: молодими, гарними, романтичними, з іскорками
довіри до життя, надії на сповнення мрій і сподівань. І якщо в дорослому житті
у Вас траплятимуться хвилини відчаю і розлуки, якщо доля буде несправедливою до
Вас – не розгубіться. Адже в житті буває все: і сонце, і злива. Здолайте
перешкоди на своєму шляху, досягніть своєї мети. Пам’ятайте , що справжні
скарби – це скарби Вашої душі: доброта, щирість, совість. Не пускайте в своє
серце образи, відчай, заздрість.
Ви сміливі і сучасні, неспокійні і відверті!. Впевнено пірнайте в океан
життя. Проявіть все найкраще, що є в кожного з Вас. Я вірю, що доля завжди буде
повернута до Вас обличчям радості, успіху і щастя.
Немає коментарів:
Дописати коментар