Методичні надбання

Алгоритм розв’язування задач.Ознаки, зчеплені зі статтю

 

Особливості організації екологічної проектної діяльності учнів в позаурочний час

Інтегрований урок української мови і екології "Екологічна культура людини"

Інтегрований урок української літератури і географії "Зв'язне мовлення. Усний твір "Мати водиця..."

Історія міст і сіл України

Хортиця - одне із семи чудес України
 
Презентація на тему: "Біологічне обгрунтування застосування регуляторів життєдіяльності комах для обмеження іх діяльності 

Посібник для вивчення теми "Гриби

Екологічний проект "Екологічні проблеми сільського середовища"

Екологічний проект "Визначення ступеня забруднення повітря  в с. Чумаки методом ліхеноіндикації"

Екологічний проект "Охорона виду Черепаха болотяна"

Картки наскрізного навчання  Природознавство, 5 клас "Людина ісередовище життя"

Турнір юних географів 2016

Відділ освіти Томаківської  райдержадміністрації

Дніпропетровської області Томаківського району

Чумаківська ЗОШ  I - III ступенів

                                                     Робота  Максимчук Олега Вікторовича,

учня 10-го класу

Чумаківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

,вихованця туристсько-краєзнавчого гуртка «Намет»

Районного Будинку школяра.

Керівник: Заболотня Олена  Василівна,

вчитель географії Чумаківської ЗОШ І-ІІІ ступенів,

керівник гуртка. «Намет»

Чумаки

2015

ЗМІСТ

ВСТУП.	4
РОЗДІЛ 1. Будівництво сільської хати у ХХ ст..	5
1.1.   Як обирали місце для будівництва.	5
1.2.  Зведення глинолитних хат.	5
1.3. Зведення покрівлі.	9
РОЗДІЛ 2.  Використання енергозберігаючих  традицій в сучасному будівництві на селі.	10
2.1.  Місце для будинка.	11
2.2. Заміс лампача.	11
2.3. Входини.	15
ВИСНОВКИ	16
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	17
ДОДАТКИ

ВСТУП.

 Актуальність проекту.

      На сучасному етапі розвитку людства, коли вид Homo sapiens проник у всі сфери існування живого, перетворивши цнотливу природу на джерело задоволення своїх потреб і примх, проблема енергозбереження постала з особливою гостротою. Адже для задоволення своїх енергетичних потреб людина нищить природу, завдає їй значної шкоди. Ми намагаємося знайти шляхи вирішення цієї проблеми через використання новітніх технологій, альтернативних видів палива та ін.

     Чимало енергії витрачається неефективно у житлах людей.  Під час проектування і спорудження жител враховували насамперед наявні матеріали і загальну вартість будівництва. На екологічні проблеми економії енергії чи зменшення забруднення середовища майже не звертали уваги. В умовах загострення екологічної кризи й підвищення вартості не тільки будівництва, а й утримання сучасного комфортного житла архітектори і вчені  всіх країн світу  розпочали пошуки нової концепції житлових і виробничих приміщень. Учені північних країн (Швеції, Канади та ін.) створили варіанти економічних будинків, у яких без додаткового обігрівання високий теплоопір стін (збільшений від 1,9 до 4,2) і супервікон забезпечує різницю температур між приміщеннями і повітрям надворі +20 °С. Порівняно зі звичайними будинками в “економічних” витрати за опалювальний сезон зменшуються у десятки разів.

          В  українських традиціях зведення оселі використовуються  енергозберігаючі технології. Тож можливо і наші вчені скориставшись досвідом предків, створять свій варіант сучасного енергозберігаючого українського житла.

 

РОЗДІЛ 1. Будівництво сільської хати у ХХ ст..

1.1.Як обрали місце для будівництва нового житла.

Люди завжди намагалися селитися біля водойм: поблизу річки, озера, струмка чи ставка. Наше село розміщене в степах, що пов’язане з родом

заннять населення – землеробством, тому й обирати, де зводити будинок, дуже не випадало, бо навкруги – степ. Та все ж люди знали спосіб як забезпечити своє майбутнє подвір’я водою. І намагалися перш ніж розпочати зводити оселю, перевірити місце «на воду».  

Щоб знайти місце з доброю водою використовували гілочку верби. Її встромляли в землю в кількох місцях майбутнього подвір’я після весняних злив. В тому місці, де гілочка пустить корінець – бути криниці. Добрим знаком є якщо гілочка прижилася і не всохла і через рік, значить вода тут не солона і придатна для вживання.

   Якщо місце сподобалося то можна копати криницю, бо вода на будівництві перший помічник.

  1.2.  Зведення глинолитних хат.

   Обирати будівельний матеріал нашим предкам дуже не приходилося. Використовували те, що було під ногами: земля, глина, солома.  Та мабуть у цьому і секрет теплих  взимку та прохолодних у спеку хатинок наших бабусь та дідусів. Таких хат в селі чимало. Провівши опитування, ми з’ясували, що мешканці таких будиночків витрачають вдвічі а то й у тричі менше коштів на опалення, а влітку їм не потрібен кондиціонер. От ми  і вирішили дослідити як наші прадіди будували собі житло, які технології використовували.

     В нашому селі раніше будинки зводили глинолитні (Їх називали – хатами). Для цьго  використовували форми з  дерев’яних щитів.  Виліпивши глиняну стіну з порожниною всередені, заповнювали її землею і трамбували за допомогою води. Звідси і назва глинолитні. З часом почали вживати  глинобитні, бо мокру землю забивали колодами, щоб добре осіла.

Малюнок 1 Фото глинобитних хат с Чумаки Тоиаківський р-н, Дніпропетровська обл. 1970 р.

В нашому селі збереглося багато глинобитних хат, але для збереження старої будівлі їх майже всі облицювали цеглою і тепер вони виглядають більш сучасними.

 

Малюнок 2. Глинобитний будинок збудований у 1932 році смт. Томаківка.

(фото зроблене в липні 1974 року)

Малюнок 3. Зведення глинобитного будинку у 1932 році с. Подинка. 1960 р.(

фото з сімейного архіву родини Галушки О. М.)

Найпростіша хата - на дерев'яному каркасі. У землю вкопувалися вертикальні стовпи з поздовжніми пазами , в які горизонтально вкладали всілякі пиломатеріали : дошки , бруски , половини колод , жердини , гілки і т.п. Між ними прокладали солому , змішану з глиною( див малюнок 3)

Хати на Дніпропетровщині будували немов вкопані в Землю. Вони завжди мали високий поріг. А переступиш його і ніби спускаєшся в копанку. Це пов’язано не тільки з обрядовими традиціями а й виконувало певну функцію при збережені тепла. Щоб захистити будинок від вологи хату підводили смолою. Це була своєрідна гідроізоляція.

Важливим елементом при будівництві була українська піч з лежанкою.  Вона  займала багато місця, але господарі за цим не жалували. Бо піч, казали в народі, то друга мати: і обігріє, і обсушить, і нагодує. І кожна доросла людина знає, що для опалення печі  треба мало дров. Та й жар вона тримає довго, чим зігріває житло.

Хата обов'язково повинна мати віконниці, які закриваються у найбільшу спеку та зимову хуртовину.[1.]

Малюнок 3.  Хати на Дніпропетровщині.

1.3. Зведення покрівлі.

Українські хати вкриті солом’яною стріхою. Покрівля з соломи окрім низької вартості будівництва і експлуатації відрізняються прекрасним мікрокліматом. З’єднані між собою пучки з  цього матеріалу досить міцні, і при цьому володіють прекрасною звуко- і теплоізоляцією. Прессований солом'яний блок завтовшки 45 см має в три рази меншу теплопровідність в порівнянні з газобетонним блоком щільністю 600 кг/м3 тієї ж товщини.[2]

Житня солома вважається кращою для будівництва, як найміцніша: в ній більше кремнію і вуглецю і менше органічних речовин в порівнянні з соломою інших злаків. Через це житня солома не за смаком гризунам.

РОЗДІЛ 2.  Використання енергозберігаючих  традицій в сучасному будівництві на селі.

2.1.Місце для будинка.

 Поганою прикметою є дерево, яке росте на місці майбутньої оселі. Треба обирати таке місце, щоб дерево яке там вже росте було у кутку подвір’я, а не на місці будинку.

Вхід повинен бути на південь, або схід це запорука того, що будинок буде затишним і теплим. Якщо вулиця, на якій будують будинок, тягнеться з сходу на захід, то будинки з північної сторони стоять до неї «лицем», а з південої сторони стоять до вулиці глухою стіною – без вікон та дверей. Такі вулиці є у нашому селі (вулиці Садова, Центральна, Колгоспна). Це свідчить про дотримування старих традицій та звичаїв з часів коли село було засноване.

Вулиці, які виникли в 90-х роках минулого століття і мають біль сучасний вигляд і не відповідають цим закономірностям (вул. Шефська).

Найчастіше нові будинки зводили на місці старих хат або на їх подвір’ї, де вже є криниця або колодязь з водою.  Вода потрібна для виготовлення лампачу. Лампач -  глиняно-солом’яний кирпич, використовувався для кладки внутрішніх стін будинку. Лампач виконував роль теплоізоляції. Ця технологія «запозичина» в глинобитної  хати.

Малюнок 4.  Криниця на сільському подвір’ї.

2.2. Заміс лампача.

На будівництво збиралися не тільки родичі, а й односельці.

Малюнок 4.  Підготовка до будівництва.

Найголовнішою подією при будівництві залишається заміс на лампач та заміс для накладання горища .Обидва прцеси  пов’язані з важкою ручною працею, тому на заміс запрошували все село. За тиждень господар відвідував кожну оселю і повідомляв що на ту суботу в нього заміс, він шанобливо запрошував допомогти йому. Відмовити могли тільки здуже поважної причини: хвороба або похорон.

Підрахувавши запрошених, які не відмовили йому, господар готував провізію: заколював кабанчика, солив огірки, квасив помідори та гнав самогон щоб частувати односельців після закінчення роботи.(мал.. 5)

 

Малюнок 5.

Підготовка

 провізії.

За три-чотири дні підводами завозили глину і розкидали її не товстим шаром на розстелену солому. Потім заливали водою, щоб глина добре розкисла. Зверху притрушували соломою.

Малюнок 6. Підвіз води та глини.

В кого були коні глину з соломою перемішували конем, а люди ліпили вальки. Це кульки з глиниі і соломи. В кого коней не було , в тих заміс місили люди босими ногами.  Зліпленими вальками забивали дерев’яні форми і залишали висихати на сонці. Лампачем викладали внутрішні стіни будинку. Зараз лампач замінили ракушняком або шлакоблоком це вплинуло на теплопровідність будинків – вони стали холоднішими.(мал.. 7)

Ракушняк             Малюнок 7. Використання цегли та ракушняку. 2005 р.

Внутрішня стіна

 викладена лампачем

                                                                                     Малюнок 8 . Мазання стін з лапмача глиною.

Хоч на замісі люди важко працювали вони весь час жартували, співали пісень про кохання. Це потрібно було для того щоб у майбутьому будинку завжди були радість і любов.

Щоб люди завзятіше працювали господарїх всіляко їх заохочував. Він наймав гармоніста,  запрошував на заміс стару та поважну людину, яка хоч і не багато працювала але вміла згуртувати, керувати, забавляти балачками, щоб не відчувати втоми.

Та кульмінаційним моментом в цих заохочених була схована в замісі пляшка горілки. Той хто на неї натрапить вважався щасливцем. Бо це вказувало на добрий знак долі, якщо ця людина захоче будувати собі будинок.

Малюнок 9. Закінчення роботи.

Коли діло йшло до завершення, і ліпили остані вальки, найдужчі чоловіки, переморгнувшись, зненацька хапали господаря і обвалювали в залишках замісу. Це обряд купання. Хоч господар заздалегідь знав про цей звичай, і намагався сховатись, йому це не вдавалося. Якщо він намагався втікатм, то могли з розсердя і ноги поперебивати, щоб не змушував їх зморених ще й бігати за ним. Після

господаря черга господині. Вона  в замісі участь не бере, бо порається біля плити, готуючи борщ, пиріжки з капустою та картоплею, смаже ковбаси -  все до столу. Її під будь-яким приводом заманювали поблище до замісу і  теж «купали» в ньому. Якщо господарів добре «викупали», то їх життя в цьому домі буде щасливим.

 
 

Малюнок 10 .Співання пісень після закінчення замісу для лампача.

         Після закінчення роботи всіх пригощали «чим бог послав».  А коли заграє гармошка, то всі забували про втому і гуляли до ранку. Бо на завтра неділя – вихідний.

Якщо роботу не встигали зробити за один день – це  була погана прикмета і віщувала вона що при будівництві будуть виникати труднощі.

2.3. Входини

         На входини запрошували всіх хто допомагав в будівництві. Запрошені приходили з подарунками. Найчастіше дарували посуд, предмети побутового вжитку: віник, цеберку (відро), полиці, табуретки, стільчики та ін.

         Входини потрібно було справляти до Святої Покрови -14 жовтня. Якщо не встигли обладнати приміщення для житла до Покрови , то треба хоч переночувати в новій хаті . А інакше входини робити не можна. На передодні входин,  на ніч, заносили окраєць хліба і чарку горілки. Це для того, щоб задобрити домового.

         Першими до хати впускали кота. Коли домовий вже оселився, то кіт буде спокійно поводитися в хаті. А якщо кіт не хоче бути в хаті і вискакує на подвір’я, то значить  домовий ще не пускає в нову хату -  входини відкладають, а домового намагаються задобрити подарунками і словами:

« Домовий, домовий,

пусти в хату пожить,

дам тобі мені служить»

 

ВИСНОВКИ:

Сьогодні, в селі, наші будинки стали виглядати сучасніше.  А чи залишилися вони теплими та затишними, як традиційне українське житло – хата.  Завдяки природним матеріалам, таким як глина та солома,  що їх використовували наші предки, сучасні будинки  залишаться теплими взимку та прохолодними влітку. На жаль цього не можна сказати про будинки де використовували ракушняк. В спеку вони перегріваються, а взимку не втримують тепло. Тому більшість приватних новобудов дотримуються старих технологій у будівництві.

  

Список джерел.

1.    http://ridne.biz.ua/photo/narodne/ukrajinska_khata_dnipropetrovska_oblast/3-0-256

2.        http://ykrnews.com/vse-dlja-doma/jak-pobuduvati-ekolog-chne-ekonom-chne-z.html

3.        Записано зі слів жительки с Чумаки Томаківського р-ну Дніпропетровської обл. Колісник Шури Прокопівни 1918 р.н., яка народилася в Томаківському районі с. Луки (зараз не існує).

4.        Фотографії із сімейного архіву жителя с. Чумаки Галушки О. М., 1964 року народження.